Світотвір

Пошкодження сприйняття, заміна ока
Риси, що здавалися більш або менш корисними
Нині сплелися у 
Потойбічній навалі

Перші спротиви, останні світогляди
Заперечення окремих сутностей
То є запал, що залишається невпинним
Попри його уявну передбачуваність

Несила чекати, несила боротися
З примарною, злиденною вічністю
У переддень нашого виходу назовні
У нашому осяяному невігластві

Кому та що ми скажемо,
Зрештою, залишається неможливим
Коли та якщо ти поспішатимеш,
Принаймні, зупинишся хоч на мить.

Зрештою, ...

08.01.2014
Тодоітібеакі Котіджиаді

ВОды - ПустОты

Рыбы, рыбы - они ведь плавают на глубине
Мы же - парим в пустоте
Кого они считают своими - растворяются
Мы же - отдаёмся забвению.


Новое проникновение в очередную ТЕМЕНЬ
Одиночными провалами, окутанными пустотами вод
Раскол единожды связанных звеньями звеньев
Память сущего на всём.


Так или иначе, упадут и естественные горизонты
Мы же - были и есть далеко не отсюда
Ошибки совершаются теми, кто проводят опыты
Мы же - поём.



11.01.2014
Тодоитибеаки Котиджиади

Коріння несе

Ледь упізнаваних дум
Листя мете,
Коріння несе
Лихою світоглядкою
Дзвони стогнуть

Ось, що навколо нас:
Той вітер, т-во-й день
Здибає раптово,
Порозчиняється
Спалює світ і вмирає

Кажуть, я окремі малював
У щоденнику розмови
Це було: спослєдованнє по той бік,
Римовані стежечки
Я жду, а повір, незавжди

Мені шкода: ваші страхи,
Обійстя майнливий берег
Я унесвідомлюю
Я винятковую
Я кольоровую.


Тодоітібеакі Котіджиаді
27.09.2013 

Про безвихідь нашого істновання

Сьогодні я говоритиму про безвихідь нашого істновання

Безвихідь вашого істновання - це
Ви самі, коли
Довго не залишаючись наодинці із
Неосяжною чорною безоднею
Вашої нікчемної пустОти, яка
Насправді є для вас усим, що
Може мати або не мати жодного значення

Покладаючи принаймні якісь надії у
Нескінченній безвиході вашого істновання

Хіба найменшими спогадами
Можете лишитися ви

Те, що
Здогадів не існує


22 вересня 2013
Тодоітібекаі Котіджиаді

Где твоя радость?

Я не постоянен,
Как осознанный контролирующий орган. Я - 
Словно слипшийся астероид,
Покинутый, навеки забытый.
Но, до времени ...

Когда сквозь туманы я смотрю на вещи,
Оставленные тобой на берегу,
Я спрашиваю: "Где твоя радость?"
Я понимаю, что где-то здесь
Должна таиться твоя радость.


2009-2013