Ледь упізнаваних дум
Листя мете,
Коріння несе
Лихою світоглядкою
Дзвони стогнуть
Ось, що навколо нас:
Той вітер, т-во-й день
Здибає раптово,
Порозчиняється
Спалює світ і вмирає
Кажуть, я окремі малював
У щоденнику розмови
Це було: спослєдованнє по той бік,
Римовані стежечки
Я жду, а повір, незавжди
Мені шкода: ваші страхи,
Обійстя майнливий берег
Я унесвідомлюю
Я винятковую
Я кольоровую.
Тодоітібеакі Котіджиаді
27.09.2013
